Особиста історія: я чоловіка правильно годую, а він мене привчив до фізкультури

Зараз буде особиста історія!

Я постійно говорю, пишу, переконую в необхідності здорового харчування. Тож логічне й чесне запитання, на яке я очікую, це "А як у вас, Олено, справи з правильним харчуванням? Ви нас агітуєте, підштовхуєте до змін, а як самі?"

Розповідаю. Як і більшість із нас, прийшла до здорового харчування не одразу (про що зараз шкодую). Після народження доньки я, як і багато жінок, виявилася дещо важчою й ширшою, ніж раніше. Вирішила, що регулярні заняття спортом швидко виправлять ситуацію, і я знову дивитимуся в дзеркало із задоволенням. Не змінювала раціон, їла все, чого хотілося. Минув рік… Вправи набридли, мотивація зникла, кілограми – ні.

Відео дня

Звернулася до консультанта зі схуднення. Жорстка дієта, мінімальні порції, 5-разове харчування, планування раціону на тиждень, нескінченне приготування, контейнери з собою…

Три місяці муштри – і я задоволена! Мінус 10 на вагах!

За ці три місяці я навчилася пити по півтора літра води щодня, і ця корисна звичка залишилась у мене дотепер.

Але це не єдиний результат. На жаль, втративши зайві кілограми, разом з ними я втратила ще дещо. Енергію, тонус, гормональний баланс. Є чудова приказка "Що занадто – то не здраво".

Нарешті я усвідомила, що в житті все повинно бути збалансовано. Має бути спорт (фізкультура, те, що подобається, що не набридає, що дає енергію та заряджає). Має бути раціональне харчування – без виключення якихось продуктів назавжди, повноцінне, розумне.

Мені пощастило з чоловіком – він мене підтримує. Тож я привчаю його до здорового харчування, а він мене – до фізкультури. Багато років він мене м’яко підштовхував, я пручалася, знаходила відмовки, але врешті здалася. І вже понад 10 років я його правильно годую, а він допомагає мені не зупинятися з тренуваннями.

Авжеж, іноді хочеться солоденького, іноді – солоненького або взагалі фастфуду! Коли дуже хочеться – дозволяю собі, але знаю, що завтра маю відпрацювати в залі й зробити менш калорійний раціон.

Мої правила: не поєдную м’ясо й рибу ні з чим, крім овочів. Якщо хочу кашу або картоплю – з овочами. Не люблю рибу. Але один-два рази на тиждень обов’язково їм.

Спостерігаю, як наш спосіб життя впливає на дітей, – адже все починається з сім’ї. Як моя донька практикує здорове харчування – і це справжня робота. Син, який народився, коли ми вже харчувалися свідомо, має менше наших застарілих смакових звичок. Як і майже всі діти, любить шоколад, може з’їсти шматок піци, але це для нього не норма, а виняток.

Винятки підтверджують правила, казали в школі. Так і є. Коли свято, коли я у відпустці, я знаю, що можу тимчасово порушити звичний режим. Але я також знаю, що повернуся до нього. Тому що бездумне споживання – вплив на зовнішність – поганий настрій. І – замкнене коло.

Коли я говорю, що всі ми маємо шкідливі харчові звички, я знаю, про що кажу, бо говорю й про себе. Пам’ятаєте, у дитинстві: солодкий чай з бутербродом із маслом і ковбаскою? (Аж слинка потекла!) Не здорово. Обов’язково відкладеться на талії. Але смачно, тому що звичка, тому що спогади…

Іноді можна собі дозволити, але не щодня, не постійно, не тільки це.

І коли я стверджую, що звички можна змінити, то теж кажу зі свого досвіду. Це довго, вимагає зусиль, але це можливо!

Тож тепер ви знаєте про мене все. Зовсім не ідеальна, роблю помилки, намагаюся вчасно виправляти.

Чудового збалансованого дня й міцного здоров’я!

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...